fbpx
Головна сторінка Блог 5 вершин долі
banner 12

5 вершин долі

Психологія дорослих

Застарілі, заморожені уявлення про себе заважають просуватися вперед відповідно до нових життєвих реалій, або навіть повертають назад, змушуючи пережити не пережитий свого часу досвід ще раз, в такому випадку спрацьовує так звана «петля повернення». У цьому випадку зусилля потрібно спрямувати на розвиток здатності до розширення старих кордонів базових ідентичностей.
Особливо цікавою є динаміка змін вікової ідентичності ( «Я ще …» або «Я вже …”) в контексті екзистенційних життєвих криз: «Прийшов час нової ідентичності, а що робити з попередньою?». Ідентичність, сформовану на основі вікової самоідентифікації в контексті екзистенціальних цінностей, ми визначаємо як екзистенційну ідентичність. Саме до неї звернені рефлексивні питання типу «Хто я на цьому етапі мого життєвого шляху, і які мої найважливіші цілі і цінності?».
Існують особливі досить тривалі періоди в житті людини, в яких саме екзистенціальна ідентичність багато в чому починає визначати динаміку життєвого сценарію людини. В.Карікаш виділяє 5 таких періодів – «5 вершин долі». При цьому символічна дорога життя виглядає як послідовне сходження на ці вершини. Піднявшись на чергову висоту, тобто здобувши опору і цілісність свого “Я” завершивши формування одної базової екзистенціальної ідентичності, починаємо бачити наступну вершину, до якої направляє нас життя, і сходження на яку вимагає від нас спочатку спускатися вниз (готовність до втрат), а потім знову підійматись вгору (формування нової екзистенціальної ідентичності).
Приступаючи до опису цього процесу, звернемо увагу на взаємозв’язок і відмінність понять «роль» і «ідентичність». Різні ролі, які ми виконуємо беруть участь в механізмі самоідентифікації, і разом з тим можуть, врешті-решт, сформувати відповідну рольову ідентичність. Отже при цьому роль, яку ми виконуємо, стосується більше до процесу формування, а ідентичність є результатом цього. Можна бути в ролі мами, дружини, доньки і т.ін., і при цьому внутрішньо не відчувати себе ними по суті. В цьому випадку питання на зразок: «Ставши мамою, наскільки ти всередині себе дійсно такою є?» або: «Скільки відсотків правди всередині себе ти чуєш при проголошенні фрази: «Я – мама»? – звертаються саме до ідентичності, а не до ролі.
Можна спостерігати і зворотний процес, коли застиглу, заморожену ідентичність створює для свого підкріплення псевдо-роль. Так, застигла ідентичність «Я-мама» змушує бабусю звертатися до внучки зі словами « Ти, моя донечка» а до собачки: «Ти, мій синочок, матуся тебе зараз нагодує».
Таку екзистенційну періодизацію не слід вважати формальними стадіями розвитку. Різні ідентичності можуть одночасно і в одному і тому ж місці перетинатися, конкурувати або доповнювати одна одну. Не дарма в нашій культурі на святах ми любимо збирати і друзів і родичів, щоб дати можливість одночасно проявитися різним нашим ідентичностям та ідентичностям усіх присутніх.
Вершини долі зображені на малюнку. Також ви побачити і кризу після/перед здобуттям нової ідентичності.
Вершини долі зображені на малюнку. Також на малюнку ви побачите кризи після/перед здобуттям нової ідентичності.
Криз не оминути, а от пройти кризу ідентичності легше можна, якщо прийняти себе, набратись терпіння, спостерігати за собою і внутрішніми процесами, вчитись; коли поруч є надійна підтримка і розуміння з боку близьких або психотерапевта.
Текст підготувала Олена Лукіна, психолог/психотерапевт центру Alter Ego