Прокрастинація та відсутність мотивації на роботі

Прокрастинація — це модель поведінки, за якої відбувається добровільне відкладання запланованих дій. Прокрастинатор може відкладати справи на потім, навіть попри усвідомлення негативних наслідків своїх рішень. Близько 20% дорослих чоловіків і жінок є хронічними прокрастинаторами.

Прокрастинаторами можуть ставати люди, які на перше місце в списку пріоритетів ставлять отримання задоволення. У звʼязку з цим, вони, як правило, виконують завдання, які важливі для них особисто, з ухиленням від професійних або домашніх обовʼязків.
За переважання діяльності, що не приносить задоволення, розвивається синдром відкладання справ на потім (на невизначений термін). Крім цього, прокрастинаторами можуть ставати люди, у яких спостерігається брак самоконтролю та схильність до знецінення винагород за виконання поставлених завдань.

Повний перелік факторів ризику, які можуть спровокувати виникнення прокрастинації, потребує уточнення під час наукови досліджень. Можливі причини прокрастинації:

• відсутність самоконтролю, навичок тайм-менеджменту;
• наявність відволікаючих чинників (наприклад, домашніх справ при віддаленій роботі);
• недооцінювання кількості часу, який знадобиться для виконання певних дій;
• очікування «відповідного» настрою, щоб почати виконання справ;
• брак мотивації;
• страх невдачі;
• перфекціонізм;
• втома;
• тривожність;
• депресія.

Основний прояв прокрастинації — хронічне недотримання термінів реалізації планів, виконання різних завдань і доручень.

Симптоми прокрастинації:

• негативне сприйняття поточних завдань;
• занепокоєння та докори сумління з приводу бездіяльності; придушення думок про відкладені завдання;
• нервозність;
• переключення на діяльність, не повʼязану з виконанням завдання (наприклад, думскролінг — схильність до регулярного перегляду та читання негативних новин, надмірно частого оновлення сторінок соціальних мереж у пошуках нових повідомлень, оцінок і коментарів);